Корінний перелом в ході Другої світової війни

Воєнні дії на Східному фронті в 1942-1943 pp. Корінний перелом в ході Другої світової війни. Звільнення території СРСР

Не дивлячись на поразку під Москвою в грудні 1941 p., стратегічна ініціатива залишалась у вермахту. Влітку 1942 р. розпочався наступ німецьких військ з метою захопити райони Кавказу, Дону, Кубані, Нижньої Волги, розгромити війська Червоної армії, заволодіти запасами нафти, а після цього завдати вирішального удару в напрямку Москви.

Успіху нового наступу гітлерівських армій сприяли три важливі обставини: прорахунки Ставки і особисто Й.Сталіна у визначенні напрямку головного удару ворога (таким вважався московський напрямок); поразки радянських військ у Криму (липень 1942 р., падіння Севастополя) та під Харковом (Сталін прийняв авантюрне рішення про наступ радянських військ в районі Харкова в травні 1942 р,); відсутність Другого фронту в Європі.

В середині липня 1942 р. сили вермахту вийшли до р.Дон і розгорнули наступ на Сталінград. Розгорнулась Сталінградська битва (17 липня 1942 — 2 лютого 1943 p.). 23 серпня 6-а армія фон Паулюса вийшла до Волги і одержала можливість тримати місто під ураганним вогнем.

Щоб припинити відступ радянських військ, 28 липня 1942 р. Сталіним був підписаний наказ №227, відомий як наказ «Ні кроку назад». Сутність його полягала в тому, що відступаючі бійці і командири розглядались як боягузи і дезертири й підлягали покаранню відповідно до умов військового часу. За власні прорахунки і помилки Сталін перекладав відповідальність на армію.

14 жовтня німецькі війська після потужної авіаційної та артилерійської підготовки пішли на штурм міста. Почались жорстокі вуличні бої. Обидві сторони зазнали важких втрат. 14 листопада німці почали останній штурм міста, їм вдалося на окремих ділянках пробитися до Волги, але це був їхній останній успіх. У відповідності з планом «Уран» 19 листопада 1942 р. радянські війська силами трьох фронтів — Південно-Західного, Сталінградського і Донського — перейшли в контрнаступ. У вирішальний момент Сталінградської битви перевага в живій силі і техніці вже була на боці радянської армії. Вона нараховувала 1106 тис. чол., 15 500 гармат і мінометів, 1463 танків і самохідних гармат, 1350 бойових літаків. їм протистояло до 1 млн. солдат і офіцерів вермахту, 10 290 гармат, 675 танків і штурмових гармат, 1216 бойових літаків.

23 листопада 1942 р. радянські війська замкнули кільце навколо 330-тисячного угруповання ворога.

Щоб прорвати оточення і допомогти армії Паулюса, група армій «Дон» (командуючий генерал-фельдмаршал Манштейн) завдала потужного танкового удару в грудні 1942 р. в районі м.Котельниково, але була відкинута радянськими військами.

Після відмови фон Паулюса капітулювати почалось знищення німецьких військ, деморалізованих, змучених голодом і холодом. Не дивлячись на заборону Гітлера, 2 лютого 1943 р. 100 тис. із 330 тис. оточених німців здалися в полон, інші загинули.

Перемога під Сталінградом мала велике історичне значення:

— вона поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війни;

— розгром ворога завдав удару по військовій машині третього рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту;

— почався загальний наступ радянських військ від Ленінграда до Кавказу;

— було нанесено удар по фашистському блоку загалом. Японія і Туреччина відмовились вступити у війну проти СРСР. Керівництво Румунії та Італії (їх армії були серед тих, хто був розгромлений під Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу із війни;

— поразка фашистів та їх союзників стала могутнім імпульсом для антинацистського та національно-визвольного рухів, сприяла консолідації сил антигітлерівської коаліції.

Однак навесні 1943 р. німецьке верховне командування вирішило знову заволодіти ініціативою. Відповідно до плану «Цитадель» гітлерівське керівництво ставило завдання розгромити радянські війська на Курському виступі і завдати удару Моск- І ві. Німецькі армії, що готувались до наступу, нараховували 900 тис. чол., 2700 танків і самохідних гармат (серед них машини нових зразків — «Тигр», «Пантера», «Фердинанд»), 10 000 гармат і мі- ; нометів, 2000 літаків.

Радянське командування дістало точні відомості про підготовку німців до наступу. І хоч на цей час сили Червоної армії значно переважали сили вермахту — 1336 тис. чол., 3306 танків і САУ, 19,3 тис. гармат і мінометів, 2650 бойових літаків — було прийнято рішення про «навмисну оборону» з метою обезкровити воєнний потенціал німців і завдати їм контрудару.

5 липня 1943 р. почалася Курська битва. 12 липня 1943 р. під Прохоровкою німці зазнали тяжкої поразки в ході найбільшої танкової битви в історії Другої світової війни.

23 липня німецький наступ було зупинено по всьому фронту, а 3 серпня радянські війська перейшли в контрнаступ по лінії Орел-Курськ-Бєлгород. До 23 серпня було звільнено Орел, Бєлгород, Харків. В ході Курської операції було знищено 500 тис. солдат і офіцерів вермахту, 1,5 тис. танків та іншої військової техніки.

Історичне значення Курської битви:

— розгромлено кращі дивізії німців;

— стратегічна ініціатива перейшла до Червоної армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту;

— були закладені передумови до висадки англо-американських військ і розпаду німецького блоку.

В результаті перемоги під Курськом радянські війська вийшли до Дніпра. З серпня по грудень 1943 р. тривала битва за Дніпро, яка завершилась проривом німецької оборони — «Східного валу», визволенням Києва 6 листопада 1943 р. і початком визволення Правобережної України.

В 1944 р. радянські війська завдали удару по нацистах на протязі всього радянсько-німецького фронту. З 14 січня по 1 березня 1944 р. були повністю розгромлені німецькі війська під Ленінградом. Закінчилась 900-денна блокада легендарного міста, яке втратило не менше 800 тис. осіб.

Головний удар по ворогу взимку і навесні 1943 р. був нанесений на Правобережній Україні і в Криму. З 24 січня по 17 лютого 1944 р. силами 1-го та 2-го Українських фронтів була проведена Корсунь-Шевченківська операція. В ході бойових дій тут було оточено і знищено 55 тис. солдат і офіцерів вермахту. За тактикою і військовим мистецтвом оточення і знищення німецького угруповання в районі Корсунь-Шевченківського одержало назву «другого Сталінграду».

За наступом на Правобережній Україні 8 квітня почалась Кримська операція 4-го Українського фронту. Вона завершилась 12 травня 1944 р. повним розгромом німецько-фашистського угруповання і визволенням Криму. Не дивлячись на жорстокий опір ворога, 9 травня 1944 р. було визволено Севастополь. В цих боях ворог втратив 100 тис. вбитими і пораненими, а також військову техніку.

Влітку був нанесений потужний удар по фінській армії на карельському перешийку. 2 вересня 1944 р. уряд Фінляндії підписав перемир’я з СРСР. Радянський Союз залишив за собою територію, яка відійшла до нього в 1940 р. У жовтні 1944 р. відповідно із згодою норвезького уряду радянська армія вступила на територію Норвегії.

Вагомі перемоги радянської армії спонукали союзників до відкриття Другого фронту в Європі.

Розвиваючи успіх союзних держав, влітку 1944 р. радянські війська провели дві стратегічні операції — Білоруську «Багратіон» (23 червня — 29 серпня) і Львівсько-Сандомирську (13 липня — 29 серпня).

В результаті цих операцій зазнала нової поразки німецька група армій «Центр». Радянська армія звільнила Білорусію, частину Литви і Латвію, підійшла до кордонів Східної Пруссії, форсувала ріки Нарев і Вісла. Протягом 1944 р. було розбито ще 3 угруповання німців.

Велике значення для радянсько-німецького фронту, успіхів союзників мали Яссько-Кишинівська і Прибалтійська операції. В жовтні 1944 р. в результаті Карпатсько-Ужгородської операції була повністю звільнена територія України. Восени 1944 р. ворога майже повністю було вигнано з території СРСР, радянські війська вступили на територію Болгарії, Югославії, Чехословаччини, Угорщини і Норвегії.

Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 10 клас. Полянський — Нова програма

1. Сталінградська битва

Битва за Сталінград тривала із середини липня 1942 р. до початку 1943 р. У вересні 1942 р. командувач 6-ї німецької армії генерал Фрідріх Паулюс розпочав наступ на Сталінград, щоб прорватися до нафтових родовищ на Кавказі. Під час першого штурму міста (липень-листопад 1942 р.) його війська пробилися до Волги лише на ділянці в півкілометра. Після цього бої велися в тісних міських кварталах і набрали затяжного позиційного характеру. Під Сталінградом стало очевидно, що вермахт уже не має достатньо сил для швидкого успішного наступу. Спроби радянського командування розбити німецькі війська лобовими атаками також були невдалими й призвели до невиправданих людських втрат. Для розгрому німців було розроблено операцію «Уран»: виснаження противника в оборонних боях, контрнаступ та оточення ворожої армії.

Сталінградська битва стала однією з найзапекліших у війні. Німці зруйнували промислові об’єкти міста. Райони, захоплені однією стороною, протягом доби противник повертав під свій контроль. Виснаживши німецькі частини в оборонних боях, 19 листопада радянські війська завдали контрудару. Основна частина німецької армії (300 тис. осіб) опинилася в оточенні. А. Гітлер категорично відкинув пропозицію Ф. Паулюса прорвати кільце оточення ізсередини. Він розраховував на танковий прорив іззовні. Проте наступ провалився й армія Ф. Паулюса була кинута напризволяще. Спроби налагодити «повітряний міст» для постачання оточеним продовольства й боєприпасів були безуспішними. Тим часом настали морози, які ще більше ускладнили становище німецьких військ.

А. Гітлер наказав Ф. Паулюсу боротися до останнього патрона й присвоїв йому звання фельдмаршала. Наприкінці січня 1943 р. вибір у німців був невеликий: або померти від холоду й голоду, або здатись у полон. Ф. Паулюс у передостанній день січня обрав друге. Уперше в історії Німеччини в полон потрапив фельдмаршал. Решта оточених військ капітулювала через три дні.

У Німеччині оголосили в цей день жалобу. Загалом втрати Німеччини за весь період Сталінградської битви становили майже 1,5 млн осіб.

• Проаналізуйте уривки з листів німецьких солдатів з-під Сталінграда. Який настрій панує в цих листах? Які події битви на Волзі змінили настрої солдатів вермахту?

«Мої руки перестали мене слухатися ще з початку грудня. Мізинець лівої руки відсутній… три середні пальці на правиці відморожені. Я можу тримати чашку тільки великим пальцем і мізинцем …Нині я цілком безпорадний, бо тільки втративши пальці, людина розуміє, наскільки вони їй потрібні… Мені не залишається нічого іншого, як відрубати собі вже мертву руку».

«Я був шокований, коли побачив карту. Ми кинуті напризволяще, без будь-якої допомоги ззовні. Гітлер кинув нас у біді. Чи дійде цей лист до вас, залежить від того, чи втримаємо ми аеродром. …Ми вже здогадуємося, чим усе це закінчиться. Але ми не хочемо здаватись у полон. Коли Сталінград упаде… ви вже, напевно, знатимете, що я не повернуся».

З листів до рідних невідомих німецьких солдатів із Сталінграда

2. Поразка німецьких військ на Орловсько-Курській дузі

На початку лютого 1943 р., розвиваючи наступ після Сталінграда, радянські війська відвоювали в німців Курськ і Бєлгород, а в середині місяця — Харків. Проте контратаки групи армій «Дон» фельдмаршала Еріха Манштейна змусили Червону армію залишити Харків і Бєлгород та відступити за р. Сіверський Донець. Між Курськом та Орлом утворився 150-кілометровий вигин (дуга), що нависав над флангами німецьких армій «Центр» і «Південь». Наприкінці березня 1943 р. на радянсько-німецькому фронті завдовжки понад 2 тис. км запанувала тиша. Для зміцнення морального духу в Німеччині й утримання союзників Гітлеру потрібна була перемога на радянсько-німецькому фронті.

Гітлер та його штаб планували розпочати наступ (операція «Цитадель») спочатку в травні 1943 р., але потім відклали атаку до початку липня. Вони були впевнені, що ретельно підготовлений наступ неодмінно прорве радянську оборону.

Німецький наступ не став для Червоної армії несподіванкою, бо впродовж кількох місяців вона спостерігала за його підготовкою. Маючи перевагу над німцями в живій силі й техніці, радянське командування вирішило перейти до демонстративної оборони. Радянські дивізії заздалегідь оточили свої позиції смугою мінних полів, траншеями й замаскованими артилерійськими позиціями. Після того як оборона максимально виснажить наступаючі ворожі армії, у бій мали вступити свіжі резерви.

Отримавши від полонених інформацію про час початку наступу, радянські артилеристи вночі 5 липня піддали масованому артилерійському обстрілу ворожі війська, які вийшли з укриття й готувалися до атаки. Стало очевидно, що німецький план викрито й елемент раптовості втрачено.

Лише через дві години німці відкрили вогонь у відповідь; в атаку пішли танки й піхота. Більше тижня тривали жорстокі бої. Оминаючи мінні поля, німецькі танки потрапляли в зону артилерійського обстрілу. Радянська оборона «прогнулася», але вистояла.

• Розгляньте фотографії, зроблені під час Курської битви. Визначте, у який період битви (початковий чи завершальний) зроблено кожну з них. Як Ви вважаєте, фотокореспондент якої країни зробив кожен із знімків? Відповіді обґрунтуйте.

Масштабна танкова битва Другої світової війни відбулася в ході Курської операції під с. Прохорівкою. У ній взяли участь з обох сторін від 6 до 6,5 тис. танків і самохідних гармат. Німці завдали удару на південній ділянці фронту, але радянські війська зупинили їх, розгромивши танкову еліту рейху. 12 липня А. Гітлер наказав припинити наступ, що коштував Німеччині майже 30 тис. загиблих і 60 тис. поранених.

3. Наступальні операції Червоної армії. Визволення території СРСР, перенесення військових дій у Центральну та Східну Європу. Бойові дії на Західному фронті та на Сході

Після Курської битви війська радянського Центрального фронту продовжили наступ. Однак командування вирішило його пригальмувати й спрямувати війська 1-го Українського фронту генерала Миколи Ватутіна на взяття столиці України. Штурм німецької оборони на Дніпрі розпочався 3 листопада 1943 р. Й. Сталін поставив завдання взяти Київ до 7 листопада — річниці більшовицького перевороту 1917 р.

Помилки, допущені радянським командуванням у плануванні операції, призвели до невиправданих втрат людей та бойової техніки. Лише 6 листопада 1943 р. після запеклих боїв радянські війська ввійшли в українську столицю. Через тиждень німці в ході контрнаступу знову захопили Житомир і до грудня загрожували також Києву. Київська операція призвела до загибелі понад 400 тис. бійців, значну частину яких становила «чорна піхота» («чорнопіджачники», «чорносвитники») — непідготовлені й беззбройні чоловіки та підлітки, мобілізовані на території, залишеній німцями, яких кидали в бій на неминучу загибель.

Літньо-осінню кампанію 1943 р., що розпочалася битвою на Орловсько-Курській дузі, вермахт програв. У ході наступу радянські війська просунулися на захід на 300-600 км і зайняли майже дві третини окупованих територій: західні області Росії, Лівобережну Україну; Червона армія вступила в Східну Білорусь. Вермахт утратив половину своєї армії на Сході. Значними були й утрати радянських військ — понад 700 тис. убитих і поранених.

У 1944 р. наступ Червоної армії продовжився. Наприкінці січня німецькі й фінські війська відступили від Ленінграда на 150-300 км, але остаточно розгромити групу армій «Північ» і прорватися на Балтику радянським військам тоді не вдалося.

В Україні в середині лютого 1944 р. в районі Корсунь-Шевченківського (Черкаська область) капітулювало 30-тисячне угруповання німецьких військ. Невдовзі радянські війська вийшли на лінію кордону України. Наприкінці квітня 2-й та 3-й Українські фронти, які наступали в напрямку Румунії, прорвалися до Чорного моря. Водночас війська 4-го Українського фронту, окремої Приморської армії та кораблі Чорноморського флоту до середини травня звільнили Севастополь і весь Кримський півострів.

Критична для А. Гітлера ситуація на Східному фронті була посилена кризою на Західному фронті. Ще в липні 1943 р. союзні війська висадилися в Сицилії й у середині серпня захопили цей італійський острів. У травні 1944 р. капітулювало 240-тисячне німецько-італійське військо в Тунісі, на півночі Африки.

Наслідком цих подій стало падіння режиму Б. Муссоліні. Король відправив його у відставку й ув’язнив. За кілька тижнів новий керівник італійського уряду маршал П. Бадольо попросив про перемир’я. Гітлер направив до Італії німецькі війська, аби зупинити наступ союзників з півдня, який розпочався у вересні. Спецгрупа німецьких десантників звільнила Б. Муссоліні, після чого він створив на півночі Італії маріонетковий уряд у м. Сало (звідси назва — «Республіка Сало»). Наприкінці війни Б. Муссоліні захопили й розстріляли партизани.

Війна на Тихому океані (1941-1945)

У червні 1944 р. від гітлерівців було звільнено Рим; північ Італії німці утримували до весни наступного року.

На Далекому Сході в 1943-1944 рр. Японія відчайдушно обороняла від американських і австралійських військ численні острови, на яких були розташовані японські гарнізони. Війська союзників зазнавали значних втрат, бо добре захищені острови доводилося штурмувати лобовими атаками.

Основною подією на Тихоокеанському фронті в 1943 р. стала битва за о. Окінаву. Втрати японців становили тут понад 100 тис. солдатів. Ще 20 тис. померло в печерах, у яких вони рятувалися від американських бомб, снарядів і вогнеметів. Загинуло також 80 тис. цивільного населення острова.

Американці втратили в битві за Окінаву майже вдесятеро менше солдатів, ніж японці.

• Ознайомтеся з американською листівкою. Чого, на Вашу думку, у цій листівці більше: уболівання за долю цивільного населення Окінави чи спроби чинити психологічний тиск на гарнізон і мирних мешканців острова?

Звернення до цивільних біженців. Американська листівка, яку скидали на о. Окінаву з літаків.

(Написи (за годинниковою стрілкою, починаючи з верхнього лівого кута): «Остерігайтеся літака!»; «Остерігайтеся дороги!»; «Не ходіть поблизу складів боєприпасів!»; «Остерігайтеся перебувати поблизу військових позицій!» Напис у центрі, під зображенням пораненого: «Якщо ви знехтуєте будь-яким з цих попереджень, на вас чекає сумна доля»).

У 1944 р., після знищення більшості японських кораблів у битві в затоці Лейте, американці відновили контроль над Філіппінами. Американці й британці розпочали регулярні бомбардування японських міст, навіть Токіо. Проте стало зрозуміло, що остаточне завоювання Японії з її двомільйонною дисциплінованою армією потребуватиме значних жертв.

Водночас з баз, розташованих в Індії, англійці завдали удар по японцях у Бірмі. Японці також були змушені воювати з місцевими партизанами. Спроба в 1944 р. перейти в наступ проти Індії завершилася для японців черговою невдачею. Поразка Японії була питанням часу.

4. Зміна ролі чоловіка й жінки в повсякденному житті в умовах війни

Майже в усіх країнах, які брали участь у війні, життя жінок істотно змінилося. Роль жінки значно зросла, можливості розширилися, щоправда, разом із розширенням кола обов’язків. Жінки опанували традиційні чоловічі професії. Доля жінок часто була трагічною, наприклад доля єврейських жінок у роки Голокосту. Вони героїчно боролися проти нацизму зі зброєю в руках нарівні з чоловіками. Дуже важливу роль відігравали жінки в усіх країнах у русі Опору.

СРСР був єдиною країною в роки війни, де існували жіночі військові підрозділи, зокрема жіночий авіаційний полк «нічні відьми»; були також жінки-снайпери, розвідниці, зенітниці. Майже 800 тис. радянських жінок воювало на фронті. Вони служили у війську, працювали в госпіталях тощо.

Плакати часів Другої світової війни: а) радянський; б) англійський; в) американський

Гострою проблемою в тилу в роки війни була нестача робочих рук. На фронт пішли мільйони чоловіків, на виробництві їх замінили жінки, пенсіонери й підлітки.

Жінки не тільки виконували, а й перевиконували чоловічі норми, працювали на металургійних, хімічних та оборонних заводах. Вони опановували спеціальності машиністів парових машин, токарів, зварювальників. Сільське господарство повністю трималося на жіночих плечах.

У Великій Британії жінки працювали на військових заводах, фермах, у госпіталях. Їх вербували до небойових підрозділів, які обслуговували Королівський військово-морський флот, цивільну авіацію. Також жінки брали участь у спеціальних операціях, зокрема на території окупованих нацистами країн Європи.

У США жінки брали участь у боях як пілоти, медичні сестри, зв’язківці. Усього в американському війську служили 350 тис. жінок. Американські жінки проходили небойову військову службу в спеціальних підрозділах, у допоміжних військово-повітряних силах, працювали на військових заводах.

В окупованій Польщі жінки відігравали важливу роль у русі Опору, зокрема розповсюджували листівки, були розвідницями, зв’язківцями в партизанських загонах. Під час Варшавського повстання (1944) чимало жінок зі зброєю в руках брало безпосередню участь у бойових діях.

У Фінляндії, союзниці Німеччини, жінки доглядали за пораненими, сигналізували про авіанальоти. Фінські жінки не служили в бойових підрозділах, але брали участь у допоміжних збройних формуваннях.

Становище жінок у Німеччині у роки війни змінювалося залежно від ситуації на фронті. У переможні роки війни до Німеччини вагонами везли матеріальні цінності з окупованих країн, на виробництві працювали остарбайтери — іноземні робітники із Східної Європи.

Після декількох серйозних поразок німецьке командування почало залучати жінок до канцелярської роботи. Також їхню працю використовували в армії (зокрема, у службі зв’язку), поліції. Наприкінці війни жінки служили в частинах СС, які охороняли в’язнів концтаборів (наприклад, у таборі Равенсбрюк).

Коли ж розпочалися регулярні бомбардування німецьких міст авіацією союзників, на територію Німеччини вступили війська антигітлерівської коаліції й країна перетворилася на поле бою, німецькі жінки повного мірою відчули на собі страждання, яких упродовж усіх років війни зазнавали жінки країн, що стали жертвами нацистської агресії.

Підсумки третього етапу Другої світової війни

• Військова кампанія 1943 — весни 1944 р. розпочалася масштабною битвою під Сталінградом, успіх якої був закріплений у Курській битві, і завершилася виходом Червоної армії до державного кордону СРСР з подальшим перенесенням бойових дій на територію Східної та Центральної Європи.

• На Орловсько-Курській дузі були знищені найкращі танкові війська вермахту.

• Німеччина на Західному фронті та Японія на Далекому Сході остаточно втратили ініціативу й на всіх напрямках розпочали оборону. Неминучість поразки Німеччини та її союзників ставала дедалі чіткішою.

• Війна змінила роль чоловіка й жінки; жінки брали безпосередню участь у бойових діях, а також несли на собі основний тягар обов’язків на виробництві та в побуті.

17 липня 1942 р. — 2 лютого 1943 р. — Сталінградська битва.

5 липня — 23 серпня 1943 р. — битва на Орловсько-Курській дузі.

Липень 1943 р. — десант союзників на Сицилії.

6 листопада 1943 р. — взяття Червоною армією м. Києва.

1. Поясніть причини переходу в 1943 р. стратегічної ініціативи до радянських військ.

2. Поясніть значення терміна «корінний перелом». Чому, на Вашу думку, саме Сталінградська битва, битва під Аль-Алемейном та битва за Мідвей ототожнюються з корінним переломом у Другій світовій війні?

3. Ознайомтеся з уривками зі щоденника німецького солдата В. Гофмана. Визначте, у який з періодів Сталінградської битви зроблено кожен із трьох записів. Охарактеризуйте перебіг і результати Сталінградської битви.

«Командири рот кажуть, що російські війська розбиті… Вийти до Волги й узяти Сталінград для наших армій не така вже й складна справа. Фюрер знає, де в росіян слабке місце, перемога близька».

«Сталінград — це пекло! Щасливі ті, хто зазнав лише поранень, вони, безперечно, будуть удома й разом з рідними відсвяткують перемогу».

«Коней уже всіх з’їли. …Солдати подібні до мерців чи божевільних, які шукають, що б запхати до рота. Вони вже… не мають сили ходити, нагинатися й ховатися. Хай їй трясця, цій війні!»

4. Охарактеризуйте бойові дії на Західному фронті та на Далекому Сході.

5. Як в умовах війни змінилася роль чоловіка й жінки? Порівняйте долю жінок у роки Першої та Другої світових воєн.